Новорічний стіл 50 років тому

[:ua]Різні періоди, різні святкування! 50 років тому більшість продуктів до новорічного столу не купували. Їх діставали. Дефіцит у Радянському Союзі був завжди. Чутки про те, що в універсамі з’явилися мандарини чи ковбаса, розліталися зі швидкістю світла. Підготовку до Нового року починали заздалегідь – мінімум у жовтні вже потрібно було думати, де дістати ігристе, зелений горошок та цукерки.
Ще одним цікавим бар’єром у новорічному квесті були черги. Їх неможливо порівняти із тими, що ми бачимо сьогодні. Вистояти кілометрові черги потрібно було окремо в кожному відділі. А потім покупці шикувалися у загальну, ще більшу – на касу. Найгірше було почути “В одні руки не більше двох…”. Це означало, що випробування потрібно буде повторити. Або одразу брати із собою товариша.
Історики підрахували, що у 70-80 роках вартість новорічного столу коливалася від 100 до 150 рублів. А якщо вдавалося дістати консервовані ананаси чи справжній фінський сервілат, цифра ставала ще більшою. А це вже тягне на місячну зарплату. Тому частіше люди збиралися великими компаніями – разом свято не так б’є по кишені.
Справжнім відкриттям для новорічного столу стали рибні консерви. По-перше, це смачно. По-друге, вони довго зберігаються. Найбільш розкішною консервою був лосось. Його часто ставили на стіл прямо у банці, аби гості не думали, що їх вводять в оману. Лосось їли просто із хлібом, а звичайну рибу – кидали у салат “Мімоза”.
У ніч з 31-го на 1-ше не могли обійтися звичайно ж без олів’є! У кожної господині був свій рецепт. Салат обходився зовсім не дешево з дефіцитною ковбасою та горошком. Але можна було нарізати цілий тазик олів’є. Лишиться ще й на ранок. Обов’язковим у програмі був і традиційний оселедець під шубою. Та назви всіх відомих салатів з’явилися стихійно і лише у 70-их роках. Адже фактично усі брали рецепти із головної рядянської кулінарної збірки – “Книги про смачну і здорову їжу”. І весь цей час диктувала гастрономічну моду. Там були схожі рецепти на олів’є та оселедець під шубою, але називалися інакше.
Уявити Новий рік без мандарин не можливо. Тим більше у рядянські часи. В іншу пору року помаранчеві фрукти не знайдеш. А коштували вони 20 копійок, а іноді і вдвічі більше.
Та найбільшою розкішшю була ікра. Покоління 50-60-х років іноді скаржиться, що на ікру вже й дивитися не можуть. І дійсно так! Адже вони переїли її у дитинстві. Та вже у 80-х вона стала страшним дефіцитом. Тому, якщо вдавалося увірвати баночку, її тримали на свято. Ціна питання – 4 рублі за сто грам. Ікру не подавали економно на бутербродах, а ставили на стіл у салатниках чи вазочках. Власне і сьогодні не змінними лишилися олів’є та мандарини. А от ікра все частіше лише скромно прикрашає канапки.
https://youtu.be/RY3DZgoHnA4[:]