До України везуть сміття з-за кордону

Іноземне сміття – масово їде в Україну. Лякають нас екологи та компанії – що займаються збором та сортуванням відходів. Навесні цього року Китай, який раніше радо приймав сміття з-за кордону на переробку, повністю закрив  кордони для відходів. І тепер європейські сортувальники пропонують непотріб нашим, українським, переробникам. А ті не відмовляються – адже платити за закордонну сировину їм потрібно значно менше, аніж за українську. Бо її потрібно зібрати посортувати, підготувати до переробки – це усе недешево. Цього року в Україну вже завезли на 30 відсотків більше іноземних відходів, аніж 2017-го. У той же час сміття з вулиць – нікому не потрібне і врешті-решт закопується на переповнених звалищах.

 ОЛЕГ КОСТЮШКО – ПРЕДСТАВНИК ЕКОЛОГІЧНОЇ АСОЦІАЦІЇ :
«Україна споживає приблизно 1 млн тон макулатури. Чому так? Ну так склалось з радянських часів, ми маємо велику кількість бумажних підприємств, які споживають мільйон тон. Десь 300-400 тисяч тон ми завозимо макулатури із зовні. І це не тому, що її не вистачає в Україні»

Подібна ситуація, за слів фахівців, і зі склом та пластиком. Їхню високу ціну зумовлює ще й вкрай погана ситуація із роздільним збором. У Києві, наприклад, лише 6-7 тисяч спеціальних контейнерів для окремих видів відходів. А потрібно 28-30 тисяч. Це додаткові витрати сміттєвих компаній, які їм ніхто не компенсує. Представники ж переробного бізнесу керуються насамперед економічною вигодою, звертаючи свою увагу на дешевий європейський пластик, скло і макулатуру. Виходом із ситуації сміттєсортувальники бачать у частковому обмеженні імпорту твердих побутових відходів в Україну. Про що й наголошують керівництву держави у своїх колективних зверненнях.
Цікаво, що у цієї проблеми, окрім економічного та екологічного аспектів, є ще один бік – соціальний. За словами учасників ринку, через імпорт дешевих відходів в Україні можуть закритися пункти прийому склотари та макулатури. А збір такої сировини – можливість для бідних людей заробити хоч якісь гроші.